Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2014 року Справа № 908/526/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А.суддівДанилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мотор Січ"на ухвалуДонецького апеляційного господарського суду від 01.07.2014 у справі № 908/526/14 Господарського суду Запорізької області за позовомХерсонського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі: Державного агентства рибного господарства України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській областідо Державного підприємства "Укрриба", Публічного акціонерного товариства "Мотор Січ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 2 Фонд державного майна Українипровизнання недійсним на майбутнє договору та додаткової угоди, зобов'язання вчинити певні діїв судовому засіданні взяли участь представники :- - позивача-1не з'явився - - позивача-2не з'явився- - відповідача-1не з'явився- - відповідача-2не з'явився- - третьої особиВасильківська В.Є.- - Генеральної прокуратури УкраїниТомчук М.О.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.06.2014 у даній справі визнано недійсними договір зберігання державного майна № 5148/12-К(УСиСР) від 11.04.2012, укладений між Державним підприємством "Укрриба" та Публічним акціонерним товариством "Мотор Січ" та додаткову угоду від 11.04.2012 до цього договору. Позовна вимога про зобов'язання сторін за договором повернути один одному все отримане за угодою залишена без розгляду. Стягнуто з відповідачів в доход Державного бюджету України судові витрати.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "Мотор Січ" оскаржило його в апеляційному порядку.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 01.07.2014 (у складі головуючого Ломовцевої Н.В., суддів: Принцевської Н.М., Скакуна О.А.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мотор Січ" на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.06.2014 у справі № 908/526/14 повернуто заявникові без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 97 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до скарги заявником не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому законодавством розмірі.

Не погоджуючись з ухвалою апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Мотор Січ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати, а справу направити на розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Державне агентство рибного господарства України, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Херсонській області, Державне підприємство "Укрриба", Фонд державного майна України не надіслали свої відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Державне агентство рибного господарства України, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Херсонській області, Державне підприємство "Укрриба" не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

За змістом частини першої статті 91 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Прийняття і розгляд апеляційної скарги на рішення, яке набрало законної сили, можливе лише з дотриманням приписів частини третьої статті 94 цього кодексу, щодо необхідності надання доказів сплати судового збору.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Повертаючи без розгляду апеляційну скаргу Публічному акціонерному товариству "Мотор Січ" на підставі пункту 3 частини першої статті 97 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд виходив з того, що до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору в установленому законом розмірі.

З таким висновком погоджується і колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Херсонський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державного агентства рибного господарства України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Державного підприємства "Укрриба" та Публічного акціонерного товариства "Мотор Січ" про визнання недійсним на майбутнє договору та додаткової угоди до договору, а також про зобов'язання відповідачів вчинити певні дії.

Апеляційним господарським судом встановлено, що оскаржуючи прийняте у справі судове рішення, скаржник у апеляційній скарзі просив його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Разом з цим, апеляційною інстанцією встановлено, що позивачем у позовній заяві у даній справі були заявлені вимоги про визнання недійсними договору зберігання державного майна № 5148/12-К(УСиСР) від 11.04.2012, укладеного між Державним підприємством "Укрриба" та Публічним акціонерним товариством "Мотор Січ" та додаткової угоди від 11.04.2012 до цього договору та зобов'язання сторін за договором повернути одна одній всього отриманого на виконання цього договору.

Згідно з частиною 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Закон України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Так, відповідно до статті 4 вказаного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

При цьому, у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 Господарського процесуального кодексу України, такий обов'язок покладається на позивача (в тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у вигляді повернення майна застосовуються з ініціативи господарського суду, наприклад, при визнанні договору недійсним - пункт 1 статті 83 названого Кодексу). На виняток з цього правила лише у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею (частина третя статті 55 Господарського процесуального кодексу України).

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру підлягає сплаті судовий збір у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (підпункт 1 пункту 2 частини 2 статті 4 названого Закону); позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати (підпункт 2 пункту 2 частини другої статті 4 названого Закону).

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду підлягає сплаті судовий збір у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

З огляду на положення наведених норм, враховуючи при цьому, що апеляційна скарга відповідача містить вимогу про повне скасування рішення суду першої інстанції, тобто як в частині вимог немайнового (визнання недійсним договору та додаткової угоди до нього), так і в частині вимог майнового характеру (зобов'язання сторін за договором повернути одна одній всього одержаного на виконання спірного договору), Київський апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про те, що відповідач не надав доказів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому законом розмірі.

В даному випадку, належний до сплати розмір судового збору за подання апеляційної скарги, складає: 609, 00 грн. за вимогу немайнового характеру та 7 397, 07 грн. за вимогу майнового характеру, яка визначається з урахуванням балансової вартості спірних засобів та активів (суми залишкової вартості засобів та активів) (т.1., а.с.15-16).

Натомість, як встановлено судом апеляційної інстанцій та не заперечується відповідачем у касаційній скарзі, останнім згідно платіжного доручення № 202573 від 10.06.2014 сплачено судовий збір у розмірі 609, 00 грн., тобто як за одну вимогу немайнового характеру, що не відповідає вищезазначеним вимогам.

Доводи, які викладені у касаційній скарзі не спростовують наведених висновків.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Ухвалу суду апеляційної інстанції слід залишити без змін з мотивів викладених у даній постанові.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 01.07.2014 у справі № 908/526/14 залишити без змін.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова